Гармонія, або скальпель і голка, і п’явка і бджола…(частина 3)

Початок статті:
Гармонія, або скальпель і голка, і п’явка і бджола…(частина 1)
Гармонія, або скальпель і голка, і п’явка і бджола…(частина 2)

У хвороби різні є обличчя

Коли спілкуєшся з медиками, котрі ду­мають – а чим іще, окрім загальноприй­нятого і усталеного у сьогоденній ліку­вальній практиці, можна допомогти хво­рим, коли говориш з лікарями, котрі щось шукають, винаходять своє, чи визбирують призабуте, весь час не полишає мене така думка: ну чого це нетрадиційне, нове, кот­ре нерідко – добре забуте старе, так впер­то не впроваджується у нашу далеко не ідеальну, як на сьогодні, злиденну меди­цину?

У нас – вузька спеціалізація: той лікує зуби, той ясна, той горло, той піднебіння, та клініка – серце, та – шлунок, інша – нирки… Та нема хвороби якогось одного, окремо взятого органу, погоджується зі мною господар кабінету. Адже все в орга­нізмі взаємопов’язане, це ж відома річ. І потім, треба ж дивитися в корінь, шукати причину болячки, треба думати, каже лікар, звідки береться, наприклад, та ж ви­разка.

- Пацієнт каже: я ж добре харчуюся! А нервовий фактор? А фактор тютюнопа­ління? А ще якісь причини? І поки те все не з’ясуєш, поки не сформуєш собі ціліс­ну картину, як можна і треба діяти саме на цю людину: чи словом, чи музикою, чи ще яким чином… Як правило, це має бути комплексна дія. Ми ж такі різні. Так і хво­роба формується. Один фактор почав дія­ти, інший підхоплює естафету. Отож одна і та ж болячка в кожної людини різне об­личчя має. Щоб у апітерапії отримати ефект, ми повинні під час лікування тиж­нів три за людиною спостерігати. Це ко­пітка праця. Треба бачити всю схему ліку­вання, стежити, як реагує організм. Це ручна робота.

Додам від себе: робота ювелірна. Як ни­ні модно казати – ексклюзив. І все ж хо­четься знати: при яких болячках найбільш помічною є, наприклад, та ж гірудотера-пія?

-Тут основне – судинний фактор, пояснює Юрій Борисович. – Варикозна хвороба у першу чергу. Проблема гіперто­нічна. Ішемічна хвороба серця. Різного роду головні болі. Хоча застосовують і в урології, офтальмології.

-А бджололікування?

-Апітерапія має дію протизапальну, біостимулюючу, знеболюючу. Та й при остеохондрозі, артрозах, захворюваннях суг­лобів, різних обмінно-дистрофічних порушеннях може зарадити. А взагалі апітера­пію, гірудотерапію – скрізь можна було б застосовувати з певним ефектом. Хоч, звичайно, це не панацея.

І знову повертаємось до шкідливих зви­чок. Коли людина сама себе знищує тю­тюном, алкоголем. Думає Юрій Нечипоренко і над проблемою пияцтва. Чи може й тут зарадити народна медицина?

- Звичайно, чую відповідь. – Це теж той випадок, коли ми поєднуємо сучасну й нетрадиційну галузі. У нас є відділення детоксикації, де кров повністю очищаєть­ся від залишків алкоголю хімічним спосо­бом. Це дає можливість, коли починаємо працювати з хворим, почати з чистого листа.

Тоді застосовуємо голкорефлексотера­пію, а найперше психотерапію, бо ж треба з’ясувати, звідки все береться і як з цієї ситуації вийти. Потім підключається фі­тотерапія. Готуються відвари – вони ток­сичні, їх по краплях треба вживати. І на якомусь етапі ми робимо пробу на алко­голь. Людина бере спиртовий розчин – це викликає відразу. Одне слово, видно: лі­кування дає ефект.

І все ж найбільш Юрія Борисовича «дістає» проблема тютюнонаління. Мож­ливо, тому, що вона наймасовіша. З нею стикаєшся на кожному кроці. Жінки. Під­літки. На вулиці. На роботі. Всюди – з цигаркою… Душа болить. Особливо ліка­ря. Який знає наслідки. Бачить це. У хі­рургії. В ортопедії. В кардіології. В онко­логії. Страшно, коли людина сама себе прирікає на повільну смерть.

Його це хвилює. Обурює. І основне – він намагається, в міру своїх сил та мож­ливостей, якось впливати на ситуацію.

-Все лікуємо, а про цю проблему забу­ваємо, – повертається до наболілого. – Людям не вистачає часто сили волі, рішу­чості – маємо допомогти розірвати те замкнене коло, розібратися в ситуації. Ад­же 110 тисяч людей в Україні щороку вмирає від захворювань, пов’язаних з тютюнопалінням. І до цього чогось у нас та­ке терпиме ставлення…

Якби всі так мислили no-державному. І в політиці. І в економіці. І в медицині.

Євген КОЛОДІЙЧУК, «Урядовий кур’єр» №193, 14.10.2006.